ЗНАЙ НАШИХ: "МАЙСТЕР СПОРТУ" АНДРІЙ КНИШ
У НАЙСИЛЬНІШОГО ГИРЬОВИКА ВОЛИНІ — ТЕЛЕФОННИЙ ТРЕНЕР
("Майстер спорту України" з гирьового спорту Андрій Книш)
Гирьовик — не просто "качок". Крім м'язів у нього мусить бути просто таки захмарна витривалість і сила волі. Часто з піною біля рота спортсмен-гирьовик продовжує штовхати залізо! На змаганнях ці "залізні хлопці" інколи навіть непритомніють, але, як то кажуть, "не здаються".
Видовище й справді захоплююче: дві 32-кілограмові гирі, які і від землі не кожен відірве, спортсмен піднімає над собою сотню разів! 32-річний Андрій Книш свою майстерність демонстрував нам прямо у власній квартирі — на підлозі, встеленій… керамічною плиткою. На наше здивування тільки посміхнувся: точені впевнені рухи, ніби в руках не залізо, а щось пухове — і жодної подряпини на плитці. З кімнати в цей час виглянула дружина Андрія.
— І як вам таке захоплення чоловіка? — запитуємо.
— Нехай. От якби за це ще гроші платили, — усміхнулась.
А що ж тоді отримує від гирьового спорту Андрій?
— Радість, — дивує молодий чоловік. — Так красивіше живеться. Вже одне усвідомлення того, що ти "робиш" гирю понад 200 разів, а цього, скажімо, ніхто в області не робить, неабияк заводить. Це — шалена енергетика.
Не густо на Волині спортсменів, які б входили у національну збірну. Андрій — один з них, член збірної України з гирьового спорту. Але коли виступає на всеукраїнських змаганнях, то представляє... Херсонську область.
— На Волині, на жаль, гирьовий спорт не дуже в пошані, серйозно ним мало хто займається. На останній Кубок України наша область навіть не заявлялась, — каже Андрій Книш. — А у вересні минулого року на Всеукраїнських сільських спортивних іграх мене помітив знаменитий тренер Сергій Гетьманенко з Херсона. Він підготував сім чемпіонів світу з гирьового спорту і 15 призерів, кілька десятків майстрів спорту. Підійшов тоді до мене і запитує: "Хто тренує?" — "Ніхто, — кажу. — Сам". — "Ну, це дуже хороший результат, як для самоучки. Тобі потрібен тренер".
Так в Андрія з'явився, як він каже, телефонний тренер. І результати волинянина стрімко поповзли вгору. Якщо до Гетьманенка спортсмен з Турійська штовхав 40 разів дві 32-кілограмові гирі, то зараз — 90. Якщо ривок у нього був по 50 разів кожною рукою, то зараз Андрій рве 100 разів однією рукою і 60 — іншою. В сумі — 250. А норматив майстра спорту — 200.
— Сергій Володимирович ставить мені завдання, я телефоную і повідомляю, що зробив і які результати, — продовжує Андрій. — Виходячи з цього, тренер обирає подальшу схему тренування. А для гирьового спорту не треба якихось особливих умов і обладнання. Маєш гирі — можеш тренуватись і вдома.
Це він і робить останні 10 років. Зранку їде на роботу — аж у Володимир-Волинський, де працює юристом в управлінні газового господарства, а ввечері — проводить виснажливе тренування.
— Але тільки після того, як посаджу картоплю, — уточнює, сміючись. — Як це було буквально учора. А вже потім — тренування. Інколи, до речі, під музику "Рамштайн". Спочатку за сім хвилин роблю поштовх гирями 70 разів. Відпочинок. Тоді — по 5 хвилин безперервно працюю почергово правою і лівою рукою. І нарешті роблю сто присідань з двома 32-кілограмовими гирями. А після усього їду велосипедом за будь-якої погоди на озеро в Соловичах і перепливаю його два рази (новачкам копіювати схему тренування забороняється — авт.). Подібних тренувань — чотири в тиждень.
Андрій прекрасно знає, що таке зірвані мозолі на долонях, сотні разів на власному досвіді переконався, як за кожні 5 хвилин роботи з гирями можна втрачати по кілограму ваги. А ми вперше побачили людину, з мозолями, натертими на... животі — вони з'являються у місці, куди "приземляється" гиря після поштовху. Мова про те, щоб при таких навантаженнях закурити чи випити алкоголю, і не ведеться...
Ще в 96-ому Андрій Книш став чемпіоном Волині. Призер і переможець численних всеукраїнських змагань. У вересні минулого року став чемпіоном республіканських змагань, присвячених 70-ій річниці спортивного товариства "Спартак". В березні цього року зайняв третє місце в поштовху довгим циклом (52 рази) на найпрестижніших змаганнях на Кубок України у ваговій категорії до 90 кілограмів.
Мріє про медаль на чемпіонаті світу. І про те, щоб гирьовий спорт по-серйозному прижився таки на Волині. Сам же і намагається його популяризувати — тренує у Турійську кількох хлопців із спортшколи.
— Чи хотіли б, щоб ваш син пішов вашою дорогою? — запитуємо в Андрія, спостерігаючи, як чотирирічний Назар крутиться навколо гирі.
— Наш Назарчик поки може зробити лише одну вправу — постояти на гирі. Або повисіти у тата на руці, — сміється Андрій Книш. — Але вирішувати, звісно, йому. Я не проти, якщо він обере гирьовий спорт. Адже це — насамперед здоровий спосіб життя. І і ще — постійне налаштування на перемогу — як у спорті, так і в житті.
ДОВІДКА «ВОЛИНІ»
Гирьовий спорт — відносно молодий. Як самостійний вид спорту він виокремився у колишньому Союзі лише в середині 80-их років минулого століття, хоч народну популярність здобув значно раніше. Перший чемпіонат СРСР відбувся у 1985 році. Зараз моду у гирьовому спорті задають росіяни та українці. На позаминулому чемпіонаті світу у Ганновері збірній України вперше вдалось випередити росіян у командному заліку і посісти перше місце. Проте наступного року — на чемпіонаті світу у Казані — вже збірна Росії виявилась на найвищій сходинці п'єдесталу.
ДОВІДКА «ВОЛИНІ»
Вправи у гирьовому спорті
Ривок — гиря одним неперервним рухом піднімається вверх на пряму руку.
Поштовх — дві гирі піднімаються на прямі руки з положення від грудей.
Поштовх по довгому циклу — дві гирі після кожного підйому опускаються не на груди, а у висяче положення.
НЕТРАДИЦІЙНІ РЕКОРДИ ГИРЬОВИКІВ
У 1995 році 54-річний українець Юрій Щербина в умовах кисневого голодування на вершині Ельбрус-4 (висота 4200 метрів) здійснив складну вправу — 50 разів піймав на шию 16-кілограмову гирю. Це досягнення занесене у Книгу рекордів Гіннесса.
Росіянин Володимир Савельєв за добу підняв 24-кілограмову гирю 19 тисяч разів. За правилами кожну годину йому дозволялось робити лише 5-хвилинні перерви.
У 1998 році Віктор Бахматов з Києва 5 разів здійснив підйом двох 32-кілограмових гир зубами.
Стаття з електронного видання незалежної громадсько-політичної газети "Волинь" від 26 травня 2005 р.
