Гиревой спорт

ПЕТРЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

 

Статью подготовил:

Заслуженный тренер Украины

Мороз Олег Арсеньевич

г. Полтава

 

16.02.2012   

        ВИДАТНІ СПОРТСМЕНИ ЧЕРКАЩИНИ

       

        Гирьовий спорт унікальний як вид своєю доступністю, як спорт без травм, а також тим, що спорт цей можна опановувати практично в любому віці як дівчатам, так і хлопцям, як жінкам, так чоловікам та що там казати – он уже дідусі та бабусі показують чудеса силової витривалості, незламну волю до перемоги передусім над собою і все це заслуговує уваги науки, медицини, владних структур. Адже здоров’я нації повинно бути пріоритетним. І гирьовий спорт повинен в Україні також бути пріоритетним.

        Сьогодні розповідь про унікальну людину, про спортсмена, який перевернув уявлення у свідомості спортсменів-гирьовиків про можливості людського організму.

        Так, звичайно, розповідь ця про Заслуженого майстра спорту з міста Черкаси Юрія Олексійовича Петренка.

        Маючи гарну фізичну підготовку після багатьох років наполегливих занять греблею та важкою атлетикою Юрій в 26-річному віці  вперше знайомиться з гирями, через три роки виконує норматив майстра спорту, а ще через рік виборює золоту медаль на Чемпіонаті України. Маючи дві вищі освіти, Юрій пройшов шлях від інженера до старшого наукового працівника, завідуючого сектором науково-виробничого об’єднання «Ротор». З 1997 року на викладацькій та науковій роботі в Черкаському національному університеті ім.Богдана Хмельницького. Сьогодні доцент, кандидат біологічних наук, має десятки наукових праць, патентів. Працює над докторською дисертацією.

        …Згадаємо той далекий 1998 рік. Бориспіль. Чемпіонат світу. Безсонна ніч перед виступом. На дворі тріщить мороз, а готель майже не обігрівається. Едине бажання –зігрітись і заснути, а тут ще товариш по команді Діма Полозенко  бігає та стрибає всю ніч по кімнаті - надіється зігнати 10 кг особистої ваги. На розминці у Юри одна думка – зігрітися. За золото боротьба буде з чемпіоном світу з Росії Михайлом Бібіковим. В першій вправі, поштовху,  Юрій значно відстає  - 110 , а в Михайла  - 124. Все вирішить ривок. До Юри підходить давній товариш по збірній команді України Зіновій Кульчицький:

        - Заганяй його на 125!!! Першою рукою Михайло робить 94 і міняє руку. І тут зрозумів Юрій, що час його прийшов!  110 на 110!!! Це перемога ! А заодно і унікальний рекорд, який дав усім зрозуміти, що в гирьовому спорті розпочинається нова ера, ера наступу на рекорди у всіх вагових категоріях.

        ...В 1996 році на чемпіонаті світу в Мінську з Юрієм стався надзвичайно цікавий гумористичний випадок.  В ривку  спортсмен йде на рекорд світу. Вдало відпрацювавши однією рукою, під час роботи другою стався казус - лопнула резинка в шортах і ті з’їхали до колін. Напевно в той час подякував спортсмен тим, хто в Правилах прописав «під шорти обов’язково одягати плавки». Юра поставив вузько ноги, шорти сповзли на підлогу, відкинув їх ногою в сторону і продовжив роботу.  Вся увага вболівальників, телекамер та фотокамер були прикуті до спортсмена. Ось так і народився  його перший світовий рекорд!

        Юра залюбки ділиться своєю методикою. Тренується і сьогодні. Але до цього він йшов багато років. Тренується щоденно. Зранку підтягування на перекладині, один підхід, процентів 60-70 від рекорду, а це 180 раз за 10 хвилин! Рекорд з 24-кг гирею на поясі – 70 раз (без часу).  На тиждень з гирями тренувань у поштовху – три, у ривку – чотири.  Лише з гирями 32, 35, 40 кг. Ось вчора ривок 32 кг 100 плюс 100, через 5 хвилин повторив. Недавно порвав за 10 хвилин по 125 на руку. І все це з задоволенням, на тренуваннях формує базу, як каже «создаю фон». Ось так і формується супервитривалість. А спортсмену незабаром 50!!! Чому в 50 почувається як і в 30? Пояснює вже, як науковець:

        - у нас склалася хибна думка, що з роками треба зменшувати навантаження, а насправді все навпаки, треба збільшувати і тоді організм, як саморегулююча система, запустить в роботу всі органи, збільшить виділення того ж гормону тестостерону до рівня, який був в 25-30 років. Прикладів тому багато. Це гирьовики: Федір Фуглєв, Віталій Андріяш, Сергій Кубрак, Роман Михальчук, Зіновій Кульчицький, Петро Багрій. А чого вартий приклад доктора біологічних наук академіка Валентина Дікуля, який не лише повернувся після страшної травми в світ спорту, а присів зі штангою вагою 450 кг в віці 60 років!!!

 

        І на сьогодні  реально здатний  виборювати золото чемпіонатів України та світу Юрій Петренко, чому пішов?  Як то кажуть «превратности судьбы», так склалися сімейні обставини, а сьогодні це вже другі акценти - наука поглинула повністю, робота над докторською дисертацією. А спорт - все це в задоволення і як данина тим незабутнім рокам. У Юрія Олексійовича прекрасна сім’я, виховує два сини. Крім того, що сам активно продовжує займатись гирьовим спортом, тренує дівчат та хлопців, дівчата підтягуються на перекладині по 10 раз, готує змагання на першість міста.

        На питання, як відноситься до поштовху у дівчат? Відповідає - «глупость», бачить перспективу лише в  поступовому  введенню  24-ки в ривку.  

        Федерації бажає в найближчий час ввійти в контакт з росіянами, а гирьовикам нашим-набрати суперформу і повністю перекроїти таблицю вищих світових досягнень, там повинні бути лише наші прізвища!!!

 

(для збільшення натисніть фото)

(для збільшення натисніть фото)